Как-то миссионеры собрались посетить детский дом для сирот. Едва ли кто из детей, у кого есть папа и мама, могут представить себе, что это значит- неиметь родителей. Как это, когда некому тебя обнять, приласкать, пожалеть и просто сказать: « я тебя люблю!»
Молодёжь заблаговременно договорилась с директором сиротского дома о дне и часе встречи. Приготовили интересные игры, библейские истории, песинки; прикупили побольше вкусных конфет и отправились в дорогу. Вот уже виднеется мрачное здание. Миссионеры остановились возле дверей, коротко помолились и попросили у Бога благословения. Скрипнула дверь и они уже внутри. Их встретили десятки детских, печальных глазёнок. Ребята со всеми поздоровались, спросили, как кого звать, провели интересный библейский урок и стали раздовать приготовленные лакомства. Серёжа подавал конфетки в протянутые ручёнки и улыбался. Тут он заметил голубоглазого мальчугана, который получив конфеты и спрятав их в карман, опять протянул свои ручки. Серёжа улыбнулся и спросил:
- Ты ещё хочешь?
Мальчик ничего не ответил, только продолжал держать вытянутые руки. Парень снова наполнил его ладошки конфетками. Мальчуган поспешно сунул их в карман и опять протянул руки. Серёжа удивился, но ничего не сказав дал ребёнку ещё конфет. И тут произошло удивительное... Мальчик выронив конфеты из свох рук, повис на шее у миссионера.
Ребёнку были дороги не конфеты, а внимание, которого ему так нехватает.
Вернувшись домой, молодой парень упал на колени и со слезами на глазах проговорил:
- Господи, прости меня пожалуйста. Когда я шол в сиротский дом, я желал только одного, что бы эти дети ко мне не прикасались. Я не знаю почему я так думал. Прости меня! Но теперь я отдам себя на служение этим крошкам, которые лишены родительской ласки. Аминь.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Эти миссионеры такие кальосие!
Я их так люблю!
Спасибо, что описали их миссиомёрствтво, а то знаете не хорощо, когда левые не знают что делают правые.
Виктор
2009-04-16 23:47:42
По моим наблюдениям миссионеры в российских домах скорби как-то и без конфет обходятся, без вкусных вещей. Все больше газеты больным презентуют, журналы всякие. А болезни идут себе своим чередом. Комментарий автора: Речь шла о детях, если ты не заметил.
Виктор
2009-04-18 19:50:59
Живое внимание дорого всем, не только детям. Комментарий автора: Прежде чем требовать внимания к себе, необходимо дарить внимание, прежде всего Богу, а потом и людя.
напорко алла
2009-12-05 12:45:01
Светочка!пишите о милосердии!!!!У людей с большим сердцем - большие переживания о МАЛЫХ!! БЛАГОСЛОВЕНИЙ ВАМ!!!!
Лика
2010-03-16 17:17:47
Вы большая умница,если бы люди стали хоть чуточку добрее,помогали ближнему своему хоть чем-нибудь,то мир бы изменился,сирот стало меньше. Меня тронул ваш рассказ! Комментарий автора: Большое вам спасибо за отзыв.
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
