Доле моя, доле – ти куди поділась,
Невже в світі тая правда зовсім оголилась?
Невже в краю тім чарівнім мені ніде дітись?
Піду іншої шукати, воленьки напитись.
Перейду долини, подолаю гори,
Квіти по Дунаю пущу в Чорне море…
Краю мій безмежний, рідна Батьківщино!
Кращої не знаю - ти моя єдина.
Хай іще панують зайди гонористі,
Не зламають волі, бо думки в нас чисті.
Як би не воліли у дугу зігнути,
Ставить на коліна і накласти пута…
Непохитна постать відчуттям свободи,
Ненька Україна мине перешкоди.
І розправить крила – запанує знову,
Відчуття поваги верне людям новим.
І коханням чистим, як думки дівочі,
Всю ганьбу омиє, як сльозами очі.
Згинуть вороженьки, як роса на полі…
Не віддам ганьбити я своєї долі.
Катерина Пушкарьова,
ХЕРСОН Україна
Член евангельской церкви Христиан г.Херсона с 2001 года.
Прочитано 10163 раза. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Один я на скользкой дороге... - Геннадий Ангелов Это стихотворение я написал под впечатлением, после прочтения книги " На кресте" замечательного русского поэта,
нашего современника Николая Зиновьева.
Всем рекомендую прочитать книги этого автора
Поезд судеб - Олег Хуснутдинов Пока не знаю, что это - белое, не ритмичное и не рифмованное, как изгиб рельс, стук колес, музыка рваного полета фантазии. Просто пишу, что вижу, чувствую, просто лечу в межпространстве. Но это чувство связи с Отцом, думаю, очень многим знакомо. Благословений!
