Не верю я слепой фортуне,
Ей лишь бы лгать кому-нибудь!
Друзей, принявших накануне
По сто и более на грудь,
Уже не жду. А если к чаю -
То посидим и помолчим...
Я напрочь душу закрываю,
Не до неё сегодня им.
И, может, вспомнится когда-то,
Как я, чужой среди своих,
В окно смотрел подслеповато,
Твердя в уме молитву-стих
О том, что праздник будет снова
Под вечер тягостного дня.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Безусловно ты - иной, а вокруг тебя "пустыня"... и значит ты - одинокий. Таков удел. Прими и терпи... и делай своё дело - очень важное дело, другим ЭТО не по плечу. Помогай Бог.
ученик
2013-12-16 07:01:16
"Даже голову прислонить негде".
Сергей
2013-12-20 08:00:19
Рад был прочитать твое стихотворение. Интересный стих, добавляй личное, направленное на Бога, не замыкайся только на себе. Ты не иной, а особенный и ты не сам, а с триединым Богом(Отцем Сыном и Духов Святым, который и дал тебе дар писать стихи, прославляй Его этим даром.Также с тобой все верующие...
Лидия Гапонюк
2022-04-14 17:56:41
Бог нам дает выбор с кем быть, где когда... Благословений!
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Носик - Александр Таганов ...цепляя носом облока,
не забывай смотреть под ноги,
дорога будет нелегка
- мы люди, а не боги!
